Акустична система Sonus Faber Lumina Center I

— Фазоінвертор. Пристосування у вигляді характерної трубки, встановленої в корпусі колонки, що має вихід в навколишній простір. Фазоінвертор (ФІ) підсилює звуковий тиск і покращує звучання колонок в порівнянні з аналогічною акустикою закритого типу; особливо це помітно на низьких частотах. Правда, рух повітря в трубі може створювати додатковий шум; однак у більшості моделей застосовуються різні хитрощі, покликані компенсувати це явище. А ось однозначним недоліком такого обладнання є збільшення загальних габаритів колонки. Підкреслимо, що не варто плутати цю функцію з акустичним лабіринтом (див. нижче) — ФІ робиться прямим і має порівняно невелику довжину.
Також відзначимо, що фазоінвертор може встановлюватися по різному: найчастіше спереду, дещо рідше ззаду, в окремих моделях — знизу, і вкрай рідко — зверху або збоку. А в деяких колонках встановлюється відразу два ФІ, з різним розташуванням. В характеристиках ці подробиці не наводяться, оскільки їх без проблем можна визначити за фотографіями. З точки зору акустики не можна однозначно сказати, яке розташування краще — у кожного варіанта є свої прихильники і противники, тим більше що питання якості звуку багато в чому суб"єктивне. А ось з чисто практичного боку найбільш зручний передній ФІ: він дає змогу ставити колонки навіть впритул до стіни. При задньому ж розташуванні АС повинна знаходитися від стіни на відстані не менше 3 – 4 см, а в ідеалі — не менше діаметра фазоінвертора. Третій популярний варіант — встановлення знизу — зустрічається в окремих моделях поличних і підлогових АС, оснащених підставками відповідної висоти, а також в підвісних моделях, розрахованих на велику кількість вільного простору під колонкою.

— Bi-Amping/Bi-Wiring. Можливість роботи акустики в форматі Bi-Amping або Bi-Wiring. Моделі з цією особливістю належать до багатосмугових (див. «Кількість смуг») і мають не один, а два комплекти клем на кожну колонку — для низьких і високих частот. Це і дає змогу застосовувати згадані способи підключення. Наприклад, при роботі в форматі Bi-Wiring кожен контакт на виході підсилювача потужності підключається двома окремими дротами відразу до двох клем на відповідній колонці: приміром, плюсовій контакт лівого каналу — до плюсових контактів НЧ і ВЧ входів на лівій колонці, мінусовий — до відповідних мінусових контактів тощо. Це дає змогу поліпшити АЧХ: завдяки розподілу по окремим кабелям низькочастотний сигнал не «краде енергію» у решти діапазону, і кожна смуга отримує достатньо потужності для ефективної роботи відповідних динаміків. У форматі Bi-Amping використовуються вже два окремих підсилювача, кожен з двома парами контактів на виході — у результаті кожна клема колонки підключається строго до «свого» контакту. Цей спосіб підключення обходиться недешево, проте дає змогу досягти ще більшої чистоти звуку і рівномірності АЧХ; саме Bi-Amping вважається ідеальним варіантом для тих, хто не визнає компромісів у питаннях якості звуку.