Фотоапарат Panasonic DC-G9

— Автоматичний. І витримка і діафрагма вибираються камерою самостійно, на підставі автоматичної оцінки специфіки знімається сцени. Цей режим дуже зручний, оскільки позбавляє користувача від метушні з налаштуваннями і дозволяє працювати з камерою навіть людям, які не мають досвіду фотозйомки. Водночас автоматична експозиція не дозволяє використовувати багато художні прийоми і може підвести при нестандартних умовах зйомки; і навіть у відносно простих ситуаціях вибрані системою настройки не завжди виявляються оптимальними.

— Пріоритет витримки. Режим, що передбачає ручну установку витримки. Діафрагма при цьому налаштовується фотоапаратом автоматично. Така схема роботи корисна в ситуаціях, коли треба чітко визначити час розкриття затвора: наприклад, під час зйомки динамічних сцен витримка повинна бути мінімальною, а при художньої зйомки з розмитим рухом — навпаки, довгою.

— Пріоритет діафрагми. Режим, що передбачає ручну установку діафрагми; витримка визначається фотоапаратом автоматично. Від значення діафрагми залежить глибина різкості: зйомка з художнім розмиттям фону («боке») ведеться при максимально відкритих пелюстках, а от зменшення отвору діафрагми знижує ступінь розмиття і збільшує глибину різкості. Відповідно, цей режим зручний у тих випадках, коли ключове значення відіграє правильна глибина різкості.

— Ручний режим. Можливість самостійно виставити будь-які значення витримки і діафрагми. З одного боку, це потребує від фотографа серйозних знань і навичок, оскільки великий ризик зіпсувати кадр, не розрахувавши параметри експозиції. З іншого — ручна налаштування дає повну свободу і забезпечує можливості, недоступні в інших режимах (зокрема, дозволяє навмисно «недодерживать» і «перетримувати» знімок).

— HDMI. Комплексний цифровий інтерфейс, що дозволяє по одному кабелю передавати відео (у т. ч. високої роздільної здатності) і звук (аж до багатоканального). Наявність такого порту дає можливість використовувати камеру в якості плеєра: її можна безпосередньо підключити до телевізора, монітора, проєктора і т. ін. і переглядати зняті матеріали на великому екрані. При цьому можливості трансляції можуть включати не тільки програвання відео, але і демонстрацію відзнятих фото в режимі слайд-шоу. Входи HDMI присутні в більшості сучасної відеотехніки, і підключення зазвичай не становить проблем.
У наш час на ринку представлено кілька версій інтерфейсу HDMI: v 1.4. Найстарша з актуальних на сьогодні версій, випущена в 2009 році. Тим не менш, підтримує 3D-відео, здатна працювати з розбільною здтністю аж до 4096х2160 на швидкості до 24 к/с, а в роздільній здатності Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с. Крім оригінально v.1.4, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b; вони аналогічні за основним можливостям, в обох випадках поліпшення торкнулися переважно роботи з 3D-контентом. v 2.0. Значне оновлення HDMI представлене в 2013 році. У цій версії максимальна частота кадрів в 4K зросла до 60 к/с, також з нововведень можна згадати підтримку ультраширокого формату 21:9. В оновленні v.2.0 a до можливостей інтерфейсу була додана підтримка HDR, в v.2.0 b ця функція була покращена і розширена. v 2.1. Незважаючи на схожість назви з v.2.0, дана версія, випущена в 2017 році, стала дуже масштабним оновленням. Зокрема, до неї додалася підтримка 8K і навіть 10 K на швидкості до 120 к/с, а також ще більше розширилися можливості для роботи з HDR. Під цю версію був випущений власний кабель HDMI Ultra High Speed, всі можливості v.2.1 доступні тільки при використанні кабелів цього стандарту, хоча базові функції можна використовувати і з більш простими шнурами.