Фотоапарат Nikon Coolpix P1000

— Цифровий компакт. Під даним терміном мається на увазі найпростіший різновид сучасних цифрових камер — ті, що в побуті часто називають «мильницями». Як випливає з назви, подібні моделі відрізняються невеликими розмірами корпусу, завдяки чому більшість з них можна носити навіть у кишені. Інші специфічні особливості включають невелику матрицю (див. «Розмір матриці»), незнімний об"єктив і високий ступінь автоматизації — цифрові компакт-диски з можливістю повністю ручного налаштування параметрів зйомки є скоріше винятком, ніж правилом. Загалом даний тип камер розрахований в основному на любительську зйомку — якість зображення здебільшого виходить цілком достатньою для побутових цілей, однак для професійної фотографії такі пристрої зазвичай непридатні.

— «Бездзеркальні камери MILC (Mirrorless Interchangeable Camera Lens – буквально «бездзеркальні камери зі змінною оптикою») – компактні фотокамери, які є своєрідним гібридом між компактними цифровими апаратами і «дзеркалками». Вони не оснащуються системою дзеркал, видошукач (якщо він є взагалі) робиться електронним або оптичним (див. нижче), що дає змогу звести до мінімуму вагу і габарити камери. З іншого боку, в таких пристроях застосовуються матриці того ж класу, що і в дзеркальних камерах, що забезпечує високу якість зйомки з мінімумом шумів. Як випливає з назви, MILC-камери також зазвичай працюють зі змінною оптикою.

— Цифрові дзеркальні камери. Найбільш технічно прогресивний клас цифрових фотокамер. Свою назву отримав від системи дзеркал, встановлених у корпусі камери; завдяки цим дзеркалам світло потрапляє в видошукач безпосередньо через об"єктив (а не через допоміжне віконце, як на компактних камерах). В результаті фотограф бачить те, що буде знято, в реальному часі, з якісною передачею кольору і високою яскравістю. Важливо також те, що матриця «дзеркалки» більшість часу закрита від світла — світло потрапляє на неї тільки в момент зйомки, за рахунок чого вона практично не нагрівається і шуми на отриманому знімку зводяться до мінімуму. Об"єктиви таких камери робляться змінними, а багато налаштувань, на відміну від звичайних цифрових камер, можна виставити вручну.

— Автоматичний. І витримка і діафрагма вибираються камерою самостійно, на підставі автоматичної оцінки специфіки знімається сцени. Цей режим дуже зручний, оскільки позбавляє користувача від метушні з налаштуваннями і дозволяє працювати з камерою навіть людям, які не мають досвіду фотозйомки. Водночас автоматична експозиція не дозволяє використовувати багато художні прийоми і може підвести при нестандартних умовах зйомки; і навіть у відносно простих ситуаціях вибрані системою настройки не завжди виявляються оптимальними.

— Пріоритет витримки. Режим, що передбачає ручну установку витримки. Діафрагма при цьому налаштовується фотоапаратом автоматично. Така схема роботи корисна в ситуаціях, коли треба чітко визначити час розкриття затвора: наприклад, під час зйомки динамічних сцен витримка повинна бути мінімальною, а при художньої зйомки з розмитим рухом — навпаки, довгою.

— Пріоритет діафрагми. Режим, що передбачає ручну установку діафрагми; витримка визначається фотоапаратом автоматично. Від значення діафрагми залежить глибина різкості: зйомка з художнім розмиттям фону («боке») ведеться при максимально відкритих пелюстках, а от зменшення отвору діафрагми знижує ступінь розмиття і збільшує глибину різкості. Відповідно, цей режим зручний у тих випадках, коли ключове значення відіграє правильна глибина різкості.

— Ручний режим. Можливість самостійно виставити будь-які значення витримки і діафрагми. З одного боку, це потребує від фотографа серйозних знань і навичок, оскільки великий ризик зіпсувати кадр, не розрахувавши параметри експозиції. З іншого — ручна налаштування дає повну свободу і забезпечує можливості, недоступні в інших режимах (зокрема, дозволяє навмисно «недодерживать» і «перетримувати» знімок).

— HDMI. Комплексний цифровий інтерфейс, що дозволяє по одному кабелю передавати відео (у т. ч. високої роздільної здатності) і звук (аж до багатоканального). Наявність такого порту дає можливість використовувати камеру в якості плеєра: її можна безпосередньо підключити до телевізора, монітора, проєктора і т. ін. і переглядати зняті матеріали на великому екрані. При цьому можливості трансляції можуть включати не тільки програвання відео, але і демонстрацію відзнятих фото в режимі слайд-шоу. Входи HDMI присутні в більшості сучасної відеотехніки, і підключення зазвичай не становить проблем.
У наш час на ринку представлено кілька версій інтерфейсу HDMI: v 1.4. Найстарша з актуальних на сьогодні версій, випущена в 2009 році. Тим не менш, підтримує 3D-відео, здатна працювати з розбільною здтністю аж до 4096х2160 на швидкості до 24 к/с, а в роздільній здатності Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с. Крім оригінально v.1.4, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b; вони аналогічні за основним можливостям, в обох випадках поліпшення торкнулися переважно роботи з 3D-контентом. v 2.0. Значне оновлення HDMI представлене в 2013 році. У цій версії максимальна частота кадрів в 4K зросла до 60 к/с, також з нововведень можна згадати підтримку ультраширокого формату 21:9. В оновленні v.2.0 a до можливостей інтерфейсу була додана підтримка HDR, в v.2.0 b ця функція була покращена і розширена. v 2.1. Незважаючи на схожість назви з v.2.0, дана версія, випущена в 2017 році, стала дуже масштабним оновленням. Зокрема, до неї додалася підтримка 8K і навіть 10 K на швидкості до 120 к/с, а також ще більше розширилися можливості для роботи з HDR. Під цю версію був випущений власний кабель HDMI Ultra High Speed, всі можливості v.2.1 доступні тільки при використанні кабелів цього стандарту, хоча базові функції можна використовувати і з більш простими шнурами.